Відомий український історик та філософ В'ячеслав Липинський писав: "Без традиції нема культури, без культури нема нації". Пам'ять – надзвичайно ціннний сукупний досвід поколінь. Мета кожного педагога словесника – «творити українців».
Мова і література – це пам'ять народу, його генетичний безсмертний код, а рідне слово гарантує безсмертя нації.
Основоположні принципи вітчизняної громадянської освіти й виховання відображено в Конституції України, законах України «Про освіту», «Про громадянство України», «Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті», проектах «Концепції громадянської освіти та виховання в Україні», «Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності». Визначальним для системи вітчизняної загальної середньої освіти є українознавче спрямування всіх освітніх галузей. Тому пріоритетами державної політики розвитку освіти є особистісна орієнтація, формування національних цінностей, створення умов для формування громадянської та загальнокультурної компетентностей школярів ( — здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства, — здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності («Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти»).
Мета громадянської освіти у загальноєвропейському вимірі полягає у формуванні особистості, якій властиві громадянська культура, усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її суспільною відповідальністю, готовність до компетентної участі у житті соціуму. Громадянська освіта виступає одним з основних засобів формування громадянської культури особистості, яка охоплює національну культуру і цінності, а також враховує загальноцивілізаційну спадщину людства, плюралізм віросповідань та систему ідей, прагне до універсалізації загальних правил і цінностей. Громадянська культура включає громадянську освіченість, компетентність, досвід громадянської участі, громадянську зрілість особистості. Нагальною потребою часу є національно-патріотичне виховання дітей та учнівської молоді через призму дослідження історії та культури Вітчизни (наказ Міністерства освіти і науки України 27.10.2014 № 1232).
Актуальність визначеного напрямку і зумовила вибір теми «Формування громадянської культури учнів засобами художнього слова».
Мета: розвиток особистості учня, формування в нього гуманітарного мислення, гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій.
Державним стандартом базової і повної середньої освіти, Концепцією мовної освіти та Концепцією літературної освіти передбачено вивчення предметів освітньої галузі «Мови і літератури», що складаються з мовного і літературного компонентів, кожен з яких має свої складники. Освітня галузь складається з мовного і літературного компонентів. До мовного компонента належать українська мова, мови національних меншин (мова навчання і мова вивчення), іноземні мови, а до літературного — українська література, світова література і літератури національних меншин. Володіння українською мовою сприяє консолідації громадян у розбудові та зміцненні держави, забезпечує доступ до джерел української духовності, дає змогу випускникам загальноосвітніх закладів у повному обсязі реалізувати в різних галузях чи сферах життєдіяльності можливості, життєві потреби, плани, пов’язані з подальшим здобуттям освіти, опануванням спеціальністю. Літературознавча лінія передбачає вивчення літературних творів у єдності змісту і форми, оволодіння учнями основними літературознавчими поняттями, застосування їх у процесі аналізу та інтерпретації художніх творів, розгляд літературних творів, явищ і фактів у контексті літературного процесу, виявлення специфіки літературних напрямів, течій, шкіл у розвитку української літератури, світової літератури і літератур національних меншин, розкриття жанрово-стильових особливостей художніх творів, ознайомлення учнів з основними принципами художнього перекладу.Для формування громадянських та загальнокультурних компетентностей учнів практикую традиційні та інноваційні технології організації навчальної діяльності.
Перевагу надаю особистісно зорієнтованому навчанню, основи якого висвітлені у дидактичних працях І.С.Якиманської, методичних посібниках Г.П.Гузика, А.Фасолі. Ця технологія сприяє індивідуалізації навчання, здійсненню диференційованого підходу, самовираженню, самореалізації особистості допомагає проблемне навчання. Серед інноваційних застосовую інтерактивні технології, які пропагуються О.М.Пєхотою, Л.В.Пироженко, О.І.Пометун. Керуючись методичними порадами Л.Скуратівського, Г.Шелехової, використовую інформаційно-комунікаційні технології. Розпочато роботу над втіленням у життя елементів проектного навчання. Застосовую складові технології креативного розвитку, основи якої обґрунтовані А.І.Сологубом.
Одним із шляхів посилення життєвості вивчення української мови та літератури є заняття учнів дослідження історичної та мистецької спадщини краю. Це зустрічі з людьми, що знали письменників, були свідками цікавих літературних подій, екскурсії в музеї. Це записування учнями спогадів і переказів, фольклорних скарбів, це вивчення літературної географії краю, це вечори, присвячені відображенню свого рідного краю в художній літературі. Це ознайомлення з книгами про рідний край, використання краєзнавчого матеріалу на уроках та самостійні уроки літератури рідного краю.
Одне з основних завдань – плекати в учнів любов до рідного слова, допомогти пізнати славне минуле й засвоїти безцінні культурні надбання малої батьківщини. Відтак збагачення цими знаннями стане максимально сприятливим підґрунтям для виховання патріотизму, національної гідності школярів.
Які форми та засоби навчання обрати вчителю на уроці вивчення мови та літератури? Платформою слугуватиме місцевий фольклор, історичні джерела, твори письменників-земляків. Це літературно-краєзнавчі екскурсії, походи по рідному краю, літературна картографія, літературно-краєзнавчі альбоми, збирання фольклору, літературні вечори на краєзнавчій основі, краєзнавство на уроках літератури.
Однією з форм масової роботиє екскурсії в історичні, краєзнавчі, літературно-меморіальні музеї, до пам’ятних місць, до тих об’єктів, що змальовані у творах письменників: подорожі до садиби – музею «Хутір «Надія» (маєток родини Тобілевичів), Меморіального музею М.Л.Кропивницького, Кіровоградського міського літературно-меморіального музею І.Карпенка-Карого, Художньо-меморіального музею Осьморкіна, Кіровоградського обласного художньогомузею, Обласного краєзнавчого музею.
Кожен народ має свою історичну пам'ять. У фольклорі відбивається народне розуміння своєї історії. Такі твори мають свою естетичну й художню цінність, їх можна використовувати як джерело історичних знань.
Вивчення країнознавчого матеріалу допомагає учням повніше пізнати рідний край, сприяє поглибленню їх літературних знань. Під час вивчення народних пісень, наприклад, можна використати фольклорний матеріал с. Листопадове Новомиргородського району.
Веб-конференції за участі письменників-земляків стають джерелом естетичних переживань, збагачує їх уявлення про історію і культуру рідного краю.
Необхідною умовою продуктивного уроку є необхідність того,щоб кожен усвідомив місце і значимість основних етапів навчальної діяльності, як-от: мотивація – цілеутворення – планування – організація навчальної діяльності – реалізація завдань – рефлексія – контроль і оцінювання.
Важливою умовою навчання і першим кроком до формування компетентності учня є внутрішня мотивація (самомотивація). Для цього слід спонукати учнів самостійно ставити мету та завдання уроку. Так під час вивчення теми «Розділові знаки при однорідних членах речення» пропоную учням прослухати вірш Д. Білоуса «Як цар велів», у результаті роботи над тестом чітко формулюю завдання уроку. Під час проведення бінарного уроку (українська та англійська мови) міркую, читаючи Гете «Скільки мов ти знаєш, скільки разів ти Людина».
Під час наступного етапу – етапу цілеутворення вважаю за необхідне, щоб учні брали у ньому участь. Ефективним є спільне з учнями планування роботи на уроці. Використовую метод кластеризації, який допомагає встановити цілі та завдання уроку.
Для успішного осмислення художнього твору варто прагнути, щоб у школярі відчували себе творчими особистостями. На допомогу приходять елементи суґестивної технології: застосування нетрадиційного дидактичного принципу – читання власних поезій, зокрема акровіршів, буриме тощо. Такий прийом було, наприклад, використано під час вивчення теми "Загадки" (5 клас).
У процесі організації навчальної діяльності прагну гнучкості у виборі прийомів, нестандартності, створення ситуацій, які "оживлюють" уроки. Ефективним на цьому етапі є проблемне навчання. Для полеміки вибираю те, що може викликати труднощі в розумінні авторської позиції, схвилювати. Ось низка проблемних питань, над якими була організована робота: «Філософія любові: трагедія особистості чи її перемога? (за твором Ліни Костенко «Маруся Чурай»), «У чому трагедія особистості у вихорі історико-суспільних подій?» (за твором Миколи Куліша «Патетична соната»), «Що є краса: глек, в якому пустота, або ж вогонь, що мерехтить у ньому?» (за твором Спиридона Черкасенка «Маленький горбань»).
Створюю проблемні ситуації і на уроках мови: видозмінюю мовний матеріал, аналізую, конструюю тощо.
У навчанні мови тексти відіграють особливу роль. М. Бахтін зазначав, що «за кожним текстом стоїть система мови. У тексті їй відповідає все, що повторюється і відтворюється…, все, що може бути поза межами даного тексту. Але водночас текст є чимось індивідуальним, природним і неповторним, і в цьому весь смисл його…». Отже, робота з текстом має ґрунтуватися і в мовному, і в мовленнєвому планах (у мовному плані – це аналіз одиниць мовної систем, їх зв’язків, парадигматичних і синтагматичних, з іншими одиницями; у мовленнєвому – це пошуки намірів і мотивів автора тексту або його персонажів, а також вміння створювати власні тексти, індивідуальні й оригінальні). Робота з текстом крокує шляхом від слова через речення до цілісного тексту.
Види роботи:
-
Поставте замість запитання доречні за змістом слова.
Вивчати (що?) …
Розвивати (що?) …
Берегти (кого? що?) …
-
Продиктуйте сусідові по парті текст. Потім по пам'яті запишіть його. Звірте написане із текстом.
-
Робота в парах. Один називає, інший дає визначення.
-
Поставте один одному запитання за текстом. При потребі ввічливо виправте однокласника.
-
Знайдіть зайве слово, аргументуйте.
-
Діалог «питання - відповідь і своє питання - відповідь - питання – відповідь – згода».
-
Трансформуйте текст в інтерв’ю. ви будете інтерв'юєром, а ваш сусід по парті істориком, географом, літературознавцем тощо.
-
Інсценізуйте речення.
-
Перебудуйте речення, замінюючи дієслово хочеш на можеш. Чим відрізняються синонімічні варіанти речень у смисловому плані?
-
Дайте назви тематичним групам слів, продовжіть тематичні ряди.
-
Побудуйте висловлювання за планом:
доводжу до вашого відома, що …
хочу навести такі факти …
незаперечний аргумент …
наостанок стверджую, що …
-
Взаємооцінювання за планом:
як висвітлена тема?
який виклад матеріалу?
чи доречними були приклади?
чи відповідає мовлення нормам сучасної літературної мови?
загальна оцінка.
Ефективною є робота пошукового характеру із спостереження за мовою засобів масової інформації. Відібравши помилки зі сторінок газет, екранів телевізорів, юні філологи доходять висновку: щоб повідомити про щось, спонукати до дії (комунікативна компетентність), потрібно власні думки виражати чітко.
Цікавою формою роботи є прослуховування музичних творів – текстів,які потрібно відновити письмово.
Ефективним для виявлення та розвитку творчих здібностей учнів середнього шкільного віку є проведення уроків-подорожей, рольових ігор, уроків-фестивалів, уроків-вистав, уроків-вікторин. Для дітей старшого шкільного віку більш цікавими є нестандартні уроки, які сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей, що є складовими соціальної компетентності: інтегрований («Порядок слів у реченні»), урок-пошук («Таємниці поетичної Марини» ( за поезією лесі Українки «Тиша морська»).
Логічним продовженням цієї роботи є організація позакласної діяльності учнів (проведення літературних вечорів, фестивалів тощо), залучення дітей до участі у конкурсах творчих робіт.
У процесі навчально-виховної діяльності використовую інтерактивні методи та прийоми. Вони дозволяють у ході заняття спільною справою отримати нові знання і організувати корпоративну діяльність, починаючи від окремої взаємодії двох-трьох осіб поміж собою й до широкої співпраці багатьох. Перевагу надаю роботі у групах, парах, яка реалізується через прийоми рольової гри, "Вільний мікрофон", “Сенкан”, уявної прогулянки тощо.
Доцільними і популярними формами роботи у сфері громадянознавства є проектна робота.Залучення до проектної діяльності сприяє розвитку творчості, ініціативи, самостійності, організаторських здібностей, стимулює процес самовдосконалення. Прикладом такої роботи є спільний проект учнів-випускників – літературний альманах «АБВГЕДЕЙКА». Типи проектів найрізноманітніші: дослідницькі, творчі, інформаційні, практично-організаційні тощо. Обов'язковою умовою завершення роботи над проектом є створення презентації, зокрема комп'ютерної (у програмі PowerPoint); ефективним є складання опорних схем, таблиць. Тому можна говорити про систему роботу із здібними та обдарованими учнями (проект-дослідження «Рідна мова у рідному місті» (автор – Лугова Анастасія).
Поширеною формою громадянського виховання екскурсії, презентації, зустрічі, участь у соціальних проектах тощо.
Прослуховування на уроці творів Бетховена, Моцарта, Гайдна, Генделя із «Музичної абетки» (за дослідженнями болгарського психіатра і педагога Лозанова «добре підготовлений концерт може виконати шістдесят відсотків викладацької праці з пропонованої теми») - найефективніший спосіб впливу на свідомість учнів, він cпонукає і до активної праці, і сприяє релаксації.
Як засіб розвитку рефлексії, практикую на уроці та вдома написання есе, створення асоціативних рядів, формулювання запитань, що змушують дитину задуматися над тим, чи відповідають її уявлення загальнолюдським: "Чого навчає цей твір (образ)?", "Як би ви вчинили на місці літературного героя?", "Чи були подібні випадки з вами?", "Що наближає літературного героя до нашого часу?" Так формуються комунікативна та мотиваційна компетентності.
При оцінюванні вважаю за необхідне: створення ситуації успіху, заохочення школярів до подальшої праці. Оволодіння навичками оцінювання, взаємо- і самооцінювання, гласність оцінки приводять до зниження конфліктності, формування позитивних Я-концепцій, що сприяє виробленню критичного ставлення до власної роботи, адекватного сприйняття відгуків (комунікативна компетентність).
Стрімкий розвиток комп’ютерної техніки та її різноманітного програмного забезпечення – одна з характерних прикмет сучасного суспільства. Сучасна шкільна освіта орієнтована на розвиток особистості учня в процесі активної пізнавальної діяльності. Головним завданням освіти стає не стільки оволодіння сумою знань, скільки розвиток творчого, самостійного мислення школярів, формування вмінь і навичок самостійного пошуку, аналізу й оцінки інформації. Час диктує необхідність по-новому організовувати навчально-виховний процес, тож використання нових інформаційних технологій вважаю необхідним. Мова йде про доцільне використання нових технологій, які сприятимуть реалізації дидактичних цілей і завдань відповідно до модернізації освітнього стандарту.
Пропоную власний погляд на впровадження інформаційних технологій на різних етапах уроків:
Етап перевірки домашнього завдання:
-
тестування учнів з теми;
-
презентація матеріалу, опрацьованого самостійно окремими учнями вдома.
Етап вивчення нового матеріалу:
-
перегляд нового матеріалу на електронному носії;
-
перегляд електронної наочності;
-
перегляд мультимедійних презентацій, підготовлених учителем чи учнями.
Етап закріплення знань:
-
створення тестових завдань та їх виконання;
-
первинне тестування з теми на електронному носії;
-
презентація результатів діяльності (індивідуальної чи групової).
Отже, на сучасному етапі розвитку європейська освіта спрямована на утвердження демократії і гуманізму, що передбачає формування в учнів таких якостей, як толерантність, активна громадянська позиція, пріоритетність загальнолюдських цінностей.
Сьогодні тезаурус громадянина України складають такі поняття, як “держава”, “конституція”, “громадянське суспільство”, “етнос”, “народ”, “нація”, “етнічна група”, “національна меншина”, ”Батьківщина”, ”національна ідея”, “національний ідеал”, “національна цінність”, “національна ідеологія”, “національний інтерес”, “національна психологія”, “ментальність”, “український націоналізм” тощо.
Суспільству необхідно мати випускника, в якому не тільки поєднано «знаннєві» уміння, а й громадянська самосвідомість, почуття громадянської гідності, відповідальність за майбутнє своєї країни.
Важливо формувати громадянську культуру шляхом вивчення мови та літератури, які, безумовно, є потужними націотворчими чинниками.
Творче самовизначення особистості в історичному просторі й часі культури відбувається не тільки через «врощення» культури в психіку дитини, але й через «вростання дитини в культуру» (Л. Виготський).
Критеріями результативності є підвищення пізнавального інтересу школярів до предмета, підвищення якості знань учнів, розвиток комунікативних навичок, емоційної й естетичної чутливості вихованців, креативність мислення, комфортність навчання.
Процес навчання прагну зробити багатоаспектним: виробити в учнів уміння грамотно писати і висловлюватися, мислити, аргументувати свою позицію. За таких умов реалізується кінцева мета вивчення мови і літератури у шкільному курсі освіти, а з іншого боку – збереження міжпоколінного зв’язку в гуманітарній культурі, етичній, психологічній.