Людмила Борисівна Бойко

 

     Шкільний дзвінок знову і знову кличе мене на урок, наповнює моє життя змістом, спогадами, бажанням творити.

Я — учитель, а значить вихователь, педагог, артист, скульптор,  творець дитячої душі. Люблю дітей, школу, рідне слово — щире, доброзичливе, емоційне, яке викликає в учнів прагнення пізнавати, досліджувати, удосконалюватися.

      За плечима багато уроків, вдалих і невдалих, класичних і нетрадиційних, підготовка учнів до різноманітних конкурсів, олімпіад, їхні (а значить і мої) перемоги і вагомі досягнення.

      Більше 15 років шліфую свою педагогічну майстерність, шукаю нові методики, інноваційні підходи до навчання. Хочу, щоб мої учні не тільки мали міцні знання, а й влучно оперували рідним словом, захоплювалися  надбаннями літератури. Хочу бачити їх справжніми особистостями, по-своєму унікальними й неповторними, свідомими громадянами України, здатними обрати власний шлях на тернистій дорозі життя.

       Найвищою мірою визнання, мірилом копіткої праці вважаю любов і довіру учнів, повагу колег, розуміння батьків. До цього й прагну.

      У педагогіці поширений вислів: “Справжній учитель не той, хто навчає, а той, у кого навчаються”. Прагну бути справжньою, маю значний багаж знань і бажання ділитися ним.